24 лютого, 1462 дні по тому…
Слідкуйте за «Новини Полтавщини» в Google
24 лютого 2022 року. 3.40 ранку. Росія розпочала повномасштабне вторгнення своїх військ в Україну.
Більшість жителів нашої держави на той час іще спали. Але багатьом із них довелося прокинулися під звуки вибухів та сирен. А комусь не судилося прокинутися взагалі…
За чотири роки, що минули від жахливого 24 лютого 2022-го, в ООН нарахували понад 15 тисяч цивільних українців, чиї життя забрала війна. Як повідомила Моніторингова місія ООН з прав людини в Україні (ММПЛУ), найбільша від початку повномасштабного російського вторгнення кількість жертв серед цивільних в Україні – у 2025 році. Торік війна забрала життя 2514 мирних жителів. Це на 31% більше порівняно з 2024-м (2088 осіб) та на 70% порівняно з 2023 роком (1 974 загиблих). Більшість жертв зафіксовано на підконтрольних уряду України територіях. 97% загиблих торік цивільних осіб постраждали внаслідок російських атак.
Того страшного четверга слово «війна» стало панівним в українській реальності – у новинах, телефонних дзвінках, повідомленнях та розмовах. Повномасштабне вторгення рф виявилося продовженням агресії, що тривала з 2014 року, і набуло безпрецедентного масштабу. Від тієї ночі українці живуть поміж повітряних тривог, обстрілів, блекаутів, втрат і болю. Але ворог, який збирався за кілька днів нас зламати, загарбавши землю й свободу українців, так і не досяг свого – отримав рішучу відсіч, просто безпрецедентний спротив, на який не розраховував, спротив усього народу.
Мільйони людей стали пліч-о-пліч. Ті, хто вже пройшов війну раніше, – українські ветерани й ветеранки, які долучалися до оборонних операцій у 2014-2021 роках. Ті, хто колись пройшов або зовсім не проходив строкову службу. Ті, хто раніше виїхав за кордон. Ті, хто мав поранення, інвалідність, протези… Їх, не задумуючись, відкинувши всі суперечки, гуртом підтримували ті, хто залишався в тилу. Готували для Захисників і Захисниць. Плели маскувальні сітки. Збирали кошти зброю та амуніцію. Підставляли плече тим, чию домівку вже забрав ворог…
Тоді українці вистояли. Завдяки єдності та взаємопідтримці. І продовжують стояти. Ця незламність уже входить у сталі вирази різних народів світу («стійкий, як українець»). Але по-іншому – просто ніяк. Попереду – лише Перемога!
матеріал підготував/ла: Віолета Скрипнікова
